чайник – Словник української мови

чайник – Словник української мови

ЧА́ЙНИК, а, ч. Посудина з ручкою та носиком, у якій заварюють чай або кип’ятять воду. В чайникові було ще доволі чаю (Н.-Лев., II, 1956, 51); На столику блищав нікельований електричний чайник із здивовано задертим догори носиком (Собко, Граніт, 1937, 6).

Производитель: Кровать двухярусная Алиса.Модель: Алиса.
Цена: 0 RUR
Производитель: Кровать двухярусная Алиса.Модель: Алиса.
Цена: 0 RUR
Производитель: Кровать двухярусная Алиса.Модель: Алиса.
Цена: 0 RUR

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
— Т. 11. — С. 265.

Чайник, ка, м. Чайникъ. Грин. III. 443. Наливала вона чай, згинаючи свою білу руку, держачи чайник трьома пальцями. Левиц. І. 294. Ум. Чайничо́к.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
— Т. 4. — С. 443.

Чайники